Головна

Реєстрація

Вхід
avtotehnika.ucoz.com
Вівторок, 19.03.2024, 06:21
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 54
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Соняшник (олійні)

   Сучасна ресурсо- та енергозберігаюча технологія вирощування соняшнику передбачає комплексне й поточне виконання відповідних операцій в установлені строки для створення оптимальних умов розвитку й росту рослин протягом вегетації.
    Місце в сівозміні. Як правило під соняшник у сівозміні відводять одне поле з таким розрахунком, щоб він повертався на нього не раніше як через 7—8 років. Це дає можливість майже повністю уникнути ураження посівів культур хворобами і шкідниками. Вирощування ж соняшнику через 4—5 років призводить до значного ураження рослин шкідниками і хворобами (вовчок, гниль біла й сіра, несправжня борошниста роса тощо), що зумовлює зменшення врожайності й погіршення якості насіння. На беззмінних посівах соняшник дуже пошкоджується шкідниками, хворобами та бур'янами-паразитами. Результати досліджень засвідчують: за висівання соняшнику по соняшнику ураженість рослин вовчком зросла до 86% проти 13% у сівозміні. Тому соняшник розміщують у просапному полі сівозміни так, щоб він повертався на старе місце не раніше, як через 8—10 років.
   Кращі попередники для соняшнику ті, після яких у ґрунті залишається більше вологи й поживних речовин. У Степу найефективніші ланки сівозміни, де соняшник висівають після кукурудзи чи озимої пшениці, в Лісостепу — де опадів буває більше і в сівозміні вносять достатньо добрив, високі врожаї одержують при розміщенні його не тільки після озимої пшениці, а й після ячменю. Недоцільно висівати соняшник після суданської трави, цукрових буряків, а в Степу також після ячменю та вівса. А також після сої, гороху, квасолі, оскільки ці культури мають ряд спільних з ним захворювань (склеротініоз, сіра гниль та ін.).
   Система удобрення. Соняшник — культура інтенсивного мі­нерального живлення, вимоглива до запасів поживних речовин у ґрунті. Тому внесення повної дози мінеральних добрив з осені — необхідна вимога. На полях, де не вносили повної дози мінеральних добрив восени, ефективне локальне внесення мінеральних добрив навесні.
   Органічні добрива краще вносити під попередню культуру в дозі 30—40 т/га. В Степу на чорноземних і темно-каштанових грантах найвищі врожаї одержують за внесення азотно-фосфорних добрив. При низькій забезпеченості ґрунту поживними речовинами (менше 5 мг на 100 г ґрунту) –вносять азоту 60 кг і фосфору 90 кг/га, при середній забезпеченості (5—10 мг на 100 г ґрунту) N45-60 P90 і високій (понад 10 мг на 100 г ґрунту) N20-30 P30. Норми добрив належить уточнювати в кожному конкретному полі.

На різних типах ґрунтів може відчуватись нестача деяких мі­кроелементів, а саме — бору й магнію. Згідно з результатами наукових досліджень, найсерйознішою проблемою є нестача в грунті бору, що може призвести до зниження врожайності соняшнику. Симптоми нестачі бору проявляються по-різному на різних частинах рослин (на листках, кошику) залежно від погодних умов та гібридів. Так, при цьому верхнє листя швидко старіє, всихає, набуває темного кольору і стає ламким. На кошику ці симптоми також можуть проявлятись по-різному залежно від ступеня нестачі бору: так, при сильній нестачі кошик повністю опадає, як при пошкодженні комахами.
   Вміст бору в грунті у кількості 0,5 (10-6 частинок) є межею, за якою починають з'являтися перші симптоми браку бору, а при вмісті його нижче 0,3 (10-6 частинок) ці симптоми можуть бути дуже сильними.
   У цілому при внесенні добрив враховують такі фактори: кількість поживних речовин, необхідних для отримання 1 ц насіння, попередник та його удобрення, а також хімічний склад грунту.
   Обробіток грунту. Після колосових культур лущать стерню дисковими лущильниками на глибину 6—8 см. Повторно розпушують грунт з деяким поглибленням в міру проростання бур'янів. На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами, перше лущення проводять дисковими знаряддями в один-два сліди. Коли проростуть бур'яни, здійснюють повторне лущення лемішними лущильниками або культиваторами - плоскорізами на глибину 12—14 см. Наприкінці вересня — на початку жовтня поле орють на глибину 25—27 см.
   Для обмеження чисельності багаторічних бур'янів найкраще поєднувати розпушування з використанням гербіцидів суцільної дії. При забур'яненні дводольними бур'янами можна використовувати гербіциди групи 2,4-Д. їх вносять за післяжнивним лущенням і пізніше — за 2—3 тижні до оранки.
   Після кукурудзи перед оранкою поле один-два рази розпушують важкими дисковими боронами для подрібнення післяжнивних решок і орють плугами з передплужниками на глибину 25—27 см.
   У зоні достатнього зволоження застосовують напівпаровий обробіток.
   У південних областях, де можлива вітрова ерозія, основний обробіток грунту здійснюють ґрунтозахисними знаряддями. Після стерньових попередників його обробляють бороною БИГ-3, після нього розпушують культиваторами - плоскорізами на глибину 10-12 см, а потім - КПГ-250, КПШ-5 на глибину 25-27 см.
   Якщо зяб добре вирівняний восени, навесні достатньо однієї передпосівної культивації.
   За неякісного зяблевого обробітку до передпосівної культивації площу боронують, або культивують у ранні строки на глибину 8—10 см в агрегаті з боронами.
   Передпосівна культивація має бути на глибину 6—8 см, а при вирощуванні гібридів — 5—6 см. Важливим заходом за нестачі продуктивної вологи є система мінімального обробітку грунту.
   Обмеження чисельності бур'янів. Для знищення бур'янів у посівах соняшнику при вирощуванні за інтенсивною технологією застосовують гербіциди. Найгострішою проблемою при цьому є захист посівів від дводольних бур'янів, особливо — багаторічних (осоти). На сьогодні практично нема препаратів, які можна було б застосувати проти дводольних бур'янів по вегетації. Планується реєстрація гібридів стійких щодо гербіциду суцільної дії на основі имазепіру. Але після цього гербіциду не можна наступного року нічого висівати, крім соняшнику. Тому найкраще знищувати багаторічні бур'яни на попередниках. Досвід засвідчує: при використанні два роки підряд препаратів з дикамбою (Банвел, Діален Супер, Лінтур) осоти гинуть.
   Можна почати обмеження чисельності бур'янів восени застосовуючи гербіцид суцільної дії Ураган Форте (2—4 л/га), або його суміші з Банвелом (0,3 л/га), Діаленом Супер (1,0 л/га) за найменшої норми витрати (2 л/га).
   Є ще один спосіб знищення багаторічних бур'янів — застосування гербіциду Урагана Форте навесні перед сівбою соняшнику. Перед цим площу культивують, провокуючи проростання бур'янів, і потім по пророслих рослинах осотів обробляють Ураганом Форте (3—4 л/га). Сіяти культуру після цього можна не раніше, як через 7—10 днів, щоб дати можливість кореневій системі бур'янів поглинути діючу речовину препарату. Застосовують саме Ураган Форте тому, що поглинається він удвоє швидше, ніж інші гліфосати, для яких цей період становить 14—20 днів.
   Проти однорічних бур'янів вносять ґрунтові гербіциди, насамперед — на основі ацетохлору (Оскар, Харнес) або метало-хлору (Дуал Голд 960, к.е.). Ці гербіциди контролюють однорічні злакові (в основному мишії) та деякі дводольні (лобода, щириця та кілька інших). Але широкий спектр дводольних бур'янів залишається поза впливом згаданих ґрунтових гербіцидів. Особливо на соняшнику поширені хрестоцвіті бур'яни (гірчиця, суріпка та інші). Ці рослини знищують ґрунтовим гербіцидом Гезагард 500 к.с. (2 л/га) у суміші з Оскаром та іншими ацетохлорами (2 л/га) або Дуалом Голд (1,3 л/га). Остання суміш найменш фітотоксична і може бути застосована на ділянках гібридизації. Сумісне застосування цих препаратів із Гезагардом не тільки розширює спектр контрольованих бур'янів, а й посилює ефективність дії кожного компонента, зменшує фітотоксичну дію ацетохлорів завдяки зменшенню норми їх витрати.
   У період вегетації можна застосовувати тільки проти злакові страхові гербіциди, як наприклад, Фюзілад Форте (1—2 л/га). Цей препарат добре поєднує швидкість дії та безпечність для соняшнику. Більші норми використовують проти пирію повзучого (1,5—2,0 л/га), тоді як одного літра на гектар достатньо, щоб знищити мишії.
   Підготовка насіння. Насіння соняшнику може пошкоджуватися широким спектром ґрунтових шкідників (дротяники, личинки хрущів, несправжні дротяники). Проти них насіння обробляють Круізером 350 м.к.с. з нормою витрати 6,0 л/т. Але шкідники загрожують не тільки насінню, а й сходам. Серед них — сірий буряковий довгоносик, чорниші, мідляки та інші. Для обмеження їх шкідливості норму витрати Круізеру збільшують до 10 л/т.
   Проти комплексу хвороб насіння його слід обробляти Максимом ХL 035, т.к.с. (6 л/т). Цей захід запобігає розповсюдженню пліснявіння насіння, фузаріозній кореневій гнилі, білої гнилі, пероноспорозу (при середній зараженості). Якщо фон збудника пероноспорозу дуже високий, слід застосувати суміш Апрону (1 л/т) та Максима ХL (3 л/т).
   Сівба. Сіють соняшник пунктирним способом з шириною міжрядь 70 см сівалками точного висіву на глибину 6—8 см — сортів і 4—6 см — гібридів.
Норма висіву залежить від рекомендованої густоти стояння рослин. Оптимальна густота рослин така: в південному Степу — 30— 35, в північному Степу — 45—50, в Лісостепу — 55—65 тис. рос./га. При цьому норму висіву збільшують за застосування гербіцидів на 15—20%, без гербіцидів — на 25—30% (страховий надлишок).
   Ранньостиглі і низькорослі сорти та гібриди не знижують урожайності при загущенні до 80 тис. рос./га, але при цьому зменшується маса 1000 насінин.
   Кожне окреме поле соняшнику належить засівати за 1—2 дні. В господарстві сівбу закінчують протягом 4—6 днів. Період між передпосівною культивацією і сівбою не повинен перевищувати чотирьох годин.
   Робоча швидкість сівалок СУПН-8, СКПП-12 — 6—8 км/год, а СПЧ-6 — 5—6 км/год.
   Оптимальний строк сівби — коли грунт прогріється на глибині 10 см до 10—12°С.
   Догляд за посівами. Вслід за сівбою при посушливих умовах грунт слід прикоткувати.
   Коли вирощують соняшник за інтенсивною технологією із застосуванням високоефективних гербіцидів необхідність у механічних обробітках відпадає.
   Важливим прийомом догляду за посівами соняшнику є боронування до і після появи сходів. Досходове боронування проводять середніми боронами через 5—6 днів після сівби, коли проростки соняшнику ще на глибині, при якій зуби борони їх не пошкоджують, а бур'яни у фазі "білої ниточки".
   При похолоданні після сівби поява сходів соняшнику затримується. В такі роки для повнішого знищення бур'янів і запобігання утворенню ґрунтової кірки проводять дворазове боронування: перше — через 5—6 днів після сівби, друге — за 3—4 дні до появи сходів. Друге до сходове боронування (ЗОР-07) можна здійснювати тільки в тому разі, якщо проростки соняшнику не пошкоджуються зубами борони. Щоб запобігти їх пошкодженню, заглиблення зубів борони має бути меншим за середню глибину затягання проростків на 0,5—0,9 см.
   Післясходове боронування соняшнику виконують у фазу 2—3 пар справжніх листків. Якщо боронують посіви у фазу сім'ядолей, то пошкоджується і загортається землею близько 17,5%, а у фазу утворення 2—3 пар листків — 11% рослин. Боронувати поле після появи сходів слід у день, коли зменшується відносна вологість повітря і молоді рослини стають не такими ламкими. Боронують посіви широкозахватними агрегатами при достиглому грунті, щоб не допустити зайвого його ущільнення та руйнування структури. Швидкість руху агрегату під час досходового боронування — 6—7 км/год, післясходового — не більше 4 км/год. У багаторічних виробничих дослідах ВНДІК установлено високу ефективність при догляді за соняшником боронування разом з коткуванням, розпушуванням міжрядь і використанням прополювальних борінок. У Степу доцільно розпушува­ти грунт у міжряддях на глибину 6—8 см культиваторами КРН-4,2, КРН-5,6, КРН-8,4. Глибоке розпушування (12-14 см) призводить до деякого зменшення врожаю. Тому на відносно чистих посівах кращі неглибокі обробітки, а на засмічених починають культивацію міжрядь на більшій глибині, поступово зменшуючи її. На полях, де бур'яни знищували восени за системою поліпшеного зябу, достатньо одного-двох розпушувань міжрядь.
   Успішне контролювання чисельності бур'янів забезпечує вміле поєднання хімічних та агротехнічних заходів догляду за посівами. На важких за механічним складом ґрунтах ефективне фрезування та підгортання в рядках.
   Захист рослин від ураження хворобами. При порушенні сівозмін поширюється таке захворювання як фомопсис (збудник Phomopsis helianthy), що уражує кінчики листків, їх черешки, стебла та кошики рослин. На уражених ділянках стебла з'являються некротичні плями, що розростаються і можуть досягати до 20 см завдовжки з подальшим набуванням сірого та коричнево-сірого забарвлення.
   Дуже небезпечною хворобою є переноспороз. Збудник — грибPlasmopara helianthi, що уражує рослини культури на всіх стадіях розвитку. Прояви захворювання при цьому різні: карликовість, плямистості, зміна забарвлення стебла, серцевини, пустозерність. Нині з'являються гібриди, високостійкі проти цієї хвороби.
   Біла гниль (збудник —Sclerotinia Sclerotiorum) поширена повсюдно в Україні. Симптомами її є поява на центральному корені та біля основи стебла сірого нальоту, що поступово поширюється догори по стеблу, листя жовтіє й всихає, а на кошиках з'являється білий склеротичний наліт. Ефективне поти хвороби застосування фосфорних добрив та мікродобрив, фунгіцидів та дефоліантів.
   Симптомами макроспоріозу є ураження коренів та основи стебла з появою коричневого та чорного кольору. Хворі рослини дозрівають раніше, ніж здорові, мають слабкі стебла і порожнє насіння в центральній частині кошиків. Для запобігання захворювання слід дотримуватись оптимальної густоти посіву в богарних умовах та дотримання оптимальних строків сівби.
   На посівах, де не дотримуються сівозміни, останніми роками в степовій зоні найзліснішим бур'яном є вовчок, насіння якого може зберігатись у грунті 10—13 років, засмічуючи не тільки поля соняшнику, а й суміжні.
   У роки з надлишковими й нерівномірними атмосферними опадами спостерігається значний розвиток епіфітотій борошнистої роси, особливо — в загущених посівах.
   Для обмеження поширення хвороб насамперед слід дотримуватись кращих попередників ( озимі зернові, вирощувані по чорних і зайнятих парах, кукурудзі на силос та після зернобобових культур). Поля в сівозміні слід розміщувати так, щоб забезпечити просторову ізоляцію понад 1000 м як між посівами соняшнику поточного року, так і минулих років, а також між насіннєвими і товарними посівами даної культури.
   Слід також впроваджувати сорти та гібриди, стійкі проти поширених захворювань.
   Проти білої та сірої гнилей посіви обробляють Хорусом (0,75 кг/га), проти фомозу, фомопсису, переноспорозу — Квадрісом (0,5-0,6 л/га).
   Коли цвіте соняшник до посівів його вивозять пасіки з розрахунку 1—2 бджолосім'ї на 1 га.
   Десикація. У посівах соняшнику рослини достигають нерівномірно. Через 20—25 днів після цвітіння вміст олії в насінні досягає максимуму, але накопичення її закінчується на 35—40-й день після цвітіння (фаза фізіологічної стиглості). Далі відбувається фізичне випаровування води із сім'янки і настає фаза повної (господарської) стиглості. Для прискорення збирання і одержання сухого насіння посіви обробляють десикантами.
   Слід відрізняти десикацію від дефоліації. За застосування дефоліантів гинуть вегетативні органи рослини та бур'яни. Цим заходом полегшують збирання врожаю. А в процесі десикації знижується вміст вологи в насінні незалежно від погоди. До дефоліантів слід віднести препарати з групи гліфосатів. Компанія Мнагор пропонує Ураган Форте (2—4 л/га), що діє вдвоє швидше, ніж інші гліфосати. Тому після обробки посівів Ураганом Форте до збирання врожаю можна приступити раніше.
   Основним десикантом залишається Реглон Супер. Діюча речовина цього препарату при потраплянні на рослину сприяє відтокові з неї вологи, внаслідок чого клітини її гинуть. Тому при обробці соняшнику Реглоном Супер не тільки полегшується збирання врожаю, але й відбувається підсушування насіння. Крім того, в зневоднених клітинах припиняється розвиток захворювань, що зумовлює збільшення врожаю і поліпшення його якості. Обробляти соняшник Реглоном Супер слід у фазу початку побуріння кошиків з нормою витрати 2—3 л/га. Краще — за пасмурної погоди або надвечір, бо прямі сонячні промені руйнують діючу речовину, знижуючи ефективність обробки.
   Збирання врожаю. Урожайність соняшнику залежить від строку збирання, що визначається ступенем стиглості та вологістю насіння. Залежно від погодних умов урожай починають збирати через 5-6 днів після обробки Реглоном. За цей час на оброблених полях вологість насіння знижується до 12—5%. Збирають соняшник у фазі господарської стиглості, коли рослин із жовтими і жовто-бурими кошиками в посівах 12—16%, а з бурими й сухими — 85—88%. У Степу починають збирання при середній вологості насіння 12—14%, у Лісостепу — 16—18%.
   Гібриди достигають дружно, особливо — після обробки рослин десикантами. Тому збирати їх починають при вологості насіння 17—19%, а за вологої осені — 20—22%.
   За 2—3 дні до початку збиральних робіт поле обкошують і розбивають на загінки, прокладають транспортні й розвантажувальні магістралі.
   Для збирання використовують зернозбиральні комбайни зі спеціальними пристроями. Комбайни ДОН-1200 і ДОН-1500 обладнують пристроями ПСП-8 і ПСП-10. Щоб насіння менше обрушувалось і подрібнювалось, частоту обертання барабана на комбайнах СК-5М "Нива" встановлюють на рівні близько 300 об./хв.
   Після первинного очищення на агрегаті ЗАВ-20 чи інших комплексах насіння додатково обробляють на машинах вторинного й остаточного очищення — СВУ-5, СМ-4, а також на пневмо сортувальних столах ПСС-2,5, БПСУ-3.
   Сухе й очищене насіння калібрують, що забезпечує висівання заданої кількості насінин у рядки і позбавляє необхідності проривати рослини. Для тривалого зберігання посівного насіння соняшнику його вологість має бути не вищою 7—8%.

Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz